Так просто

    Який би я був щасливий, якби рідні та близькі мені люди пообіцяли не оплакувати мене після смерті. І не просто пообіцяли, якби перейняли мою філософію, і зрозуміли врешті-решт наскільки смерть потрібна і рятівна для людства.

    Не страждали. Не картали себе. Наскільки все би було простіше. Я б не боявся так любити, не боявся дозволяти любити себе. Мені було б набагато приємніше бачити їх теплий погляд, усмішку, чисте та вільне серце, аніж гіркі отруйні сльози... нехай і за мною, нехай в мою честь.

    Адже смерть - це спасіння. Спасіння від нудьги вічності. Спасіння від перенаселення. Наскільки приємно розуміти, що ти не помираєш, ти поступаєшся місцем. Просто напросто поступаєшся місцем дітям, яких так любиш. Чому плакати? Чого боятися?

    Ненавиджу коли кажуть : "Він ще стільки всього не завершив", "Він так хотів жити", "Це несправедливо". Адже несправедливо - це вічність, а смерть - це сама справедливість. І раз прийшов час, значить нема нічого незавершенного, значить, що всі справи, які я не виконав, чи не встиг виконати - не були би виконами навіть при житті. Бог бачить наше життя як на долоні, і варто нам лиш зробити вибір, чи ділом, чи помислом, вже наперед відомо до чого той вибір приведе.

    Трагедія смерті полягає у одному - у нашій жадібності. Ми не вміємо віддати те, що навіть ніколи не було нашим, а яке Бог подарував нам, з умовою повернути. І дав безкоштовно. І умова всім відома. І ми всеодно продовжуємо сумувати, ніби нас кинули, ніби нас обманули, ніби наплювали в душу.

    Як би я хотів самому повірити тому, що пишу. Навчитися у себе, перейняти філософію. Навчитися самому відпускати те, що стало частинкою мене самого - своїх близьких. Як би хотів повірити, що цей умовний спосіб написання, колись таки стане дійсним, і світ зрозуміє нарешті, що страждання - в дійсності індикатор неправильного мислення, і страждаючим - необхідно міняти не світ, а всього-навсього власний світогляд.

    Що нема нічого просто так. Що все що відбувається, відбувається не стільки через щось, як для чогось, і кожна мить приносить лише користь, дає урок для подальших життєвих кроків.

Як би я був щасливий...

29.01.12 1:02