2 Критикуйте правильно та мяко. Сказати про щось "то до сраки" - не поважати ні себе, ні співрозмовника. Критика може буте прийнята лише коли в додачу до неї ви додаєте ще шлях до вирішення проблеми, як зробити щоб не було до сраки, які елементи не такі, чому до сраки. Як не знаєте рішення, то хоч вдайте що намагаєтесь помогти.
3 Не підреслюйте своєї правоти. Не кажіть " я казав" бо тим ви завишуєте собі самооцінку і опускаєте співрозмовнику, що не може викликати позитивної реакції. Людина так влаштована, що коли виявляється що була не права - мовчить, а коли виявляється що казала правильно, тішиться і всім то говорить, намагючись втлумачити всім що він завжди каже правильно. Співрозмовники розуміють що це не так (не зажди) але не знаючи як вам заперечити просто харяться. Не бійтеся коли ваша правота залишиться непоміченою. Люди більше оцінять її коли ви мовчатимете ніж заявлятимете про неї на всю глотку. Нехай правота за перший раз буде непоміченою, проте за другим, третім разом, вона всеж таки достойно оціниться, і щей переоцінеться за свою попередню скромність (про вас судитимуть не за словом а за ділом(в Ющенко))). Якщо ж другого - третього разу не буде, то навіщо кричати, і показувати себе не тим ким є(хфууу).
4 Не обсирайте ІНШИХ людей, не судіть їх по одному вчинку, бо співрозмовник, бачачи як ви судите про людей за спиною, засумнівається, чи не судите ви його так само необдумано, поза його очі. Не видавайте когось, тримайте секрети. Бо дійсно якщо ми видамо когось поза його очі співрозмовнику, навіть якщо тому ж співрозмовнику це вигідно чи потрібно, рівень довіри його до вас безперечно нехай на рівні підсвідомості але знизиться
5 Ніколи не говоріть я зробив, я знайшов, якщо хтось інший приклав до цього хоч мініатюрну частку допомоги. Кажіть ми зробили, ми з ним знайшли. То дуже приємно і складає позитивне враження, і бажання в подальшому допомогти.




