Вона тоді ще і догадуватись не могла, якого демона в собі носила, не могла збагнути, якими гидкими насправді були його крики, які спершу стиха доринали з глибини і яких вона чимдуж намагалась приглушити, ізольовуючи в собі, ставлячи звуконепроникні пластикові вікна, роблячи все, щоб захистити від тих звуків весь світ який вже встигла зненавидіти. Але одне вона могла передбачити – це те що рано чи пізно, істота все ж вирвиться на волю, що вона не зможе в собі тримати вічно створіння, яке кожного дня кожної ночі все голосніше шепоче їй на вухо, все сильніше впинається пазурями в плоть, намагаючись розірвати; Що рано чи пізно її зведе з розуму музика яку створіння взяло за привичку собі вигравати її нервами, то беручи повільні, тягучі пронизуючі секунди, то тарабанячи хардкор. Чи могла б вона тоді подумати, що ходячи в масці грає з вогнем, що, ховаючи себе справжню за сімома замками, гноблячи та припинаючи себе в внутрішню в’язницю, не даючи ні промінчика світла, вона виховувала звіра, творила бомбу сповільненої дії, назрівала вулкан, який от-от вже мав зірватися погрожуючи все сильнішими і сильнішими поштовхами.
Комментариев нет:
Отправить комментарий